Українська мова ледь не щодня збагачується новими словами іншомовного походження. Часом і не встигаєш запамʼятати значення слова, як хайп на нього вже минає. Ось знову в моді “cancel culture” – онлайн-феномен, який, до речі, вже не новий. Що ж означає “закенсилити” та який це має вплив на погляди суспільства?

Cancel culture, або культура скасування (англ. cancel culture, call- out culture — дослівно культура виклику) — це спосіб притягнення до відповідальності відомої та/або наділеної владою особи чи корпорації/бренду за неприйнятну з погляду загалу поведінку, коли під тиском суспільного резонансу особа опиняється поза соціальними або професійними колами.

Історія: звідки?

Найчастіше можна зустріти відсилки до остракізму. Ще в часи Давніх Афін всі мешканці полісу збирались та писали на глиняних черепках хто має покинути місто на 10 років. Така собі профілактика опозиційних поглядів, що підривали щойно сформовані демократичні засади або ж простий спосіб “виставити” особу з “незручною” позицією. Також на думку спадає явище анафеми – відлучення від церкви. Щось схоже було і в Ісландії, коли людина не погоджувалась зі звинуваченнями та обирала піти від спільности, “піти в ліс”.

Далі був логічний позитивізм XX століття, коли опонента потрібно заборонити, без розуміння суті, ніби-то за порушення правил. Приблизно як “толерантність” протопозитивістів, але з категоричною нетерпимістю “паптистів”.

В часи існування соціальних мереж “закенсилити” можна не лише сусіда по парті, а і відому публічну особу. Це стало важелем впливу на медійних осіб, бо виник і медійний бойкот, що боляче бʼє по репутації. 

Навіщо?

Cancel culture – це як велика кнопка “бану” в офлайні. Є засіб цькування, а є кенсел. Варто не забувати, що публічні люди – перш за все, лідери думок. Подія, яка підпадає під осуд суспільства загалом, викликає масу негативних емоцій, а коли її безпосееднім учасником стає відомий всім актор чи політик – обуренню просто немає меж. Найперше культура скасування зачіпає тих, чиї думки слухають та мають авторитет. Інколи дії або слова публічної особи є злочинними, за що відповідальність не тільки – ігнорування суспільством, а й несе кримінальний характер. Її ідеї та погляди разом із її особистістю можуть розглядатися такими ж небезпечними та, щоб уникнути впливу таких ідей на суспільство, варто людину ізолювати, відправити на “перевиховання”, але й це причина другорядна. Насамперед злочинця засуджують, щоби він поніс покарання, не мав змоги повторити свій злочин.

Хто та за що?

«Скасувати» можна не тільки за вчинки у теперішньому, але й за якісь неприйнятні дії чи висловлювання у минулому.

Бути «скасованим» можна за неприйнятну поведінку, як-от сексуальний херасмент (англ. sexual harassment – сексуальне домагання), висловлювання расистського, сексистського, гомофобного або трансофобного характеру, тобто усі форми нетолерантності, з якими бореться ліберальна спільнота.

Хто з відомих скасований на практиці?

• Джена Марблс — YouTube- блогерка, скасована за використання блекфейсу у відеороликах 10-річної давності;
• Лана Дель Рей — співачка, скасована через звинувачення у антифемінізмі;
• Джоан Роулінг — письменниця, скасована через звинувачення у трансфобії;
• Кевін Гарт — комік, скасований через звинувачення у гомофобії;
• Кевін Спейсі — актор, скасований через звинувачення у сексуальних домаганнях;
• Гарві Вайнштейн — продюсер, скасований через звинувачення у сексуальних домаганнях;
• Джоні Деп – актор, скасований за домашнє насильство.

Тож варто розуміти, що є випадки, коли бойкот і розголос ситуації в соціальних мережах переноситься в реальне життя, де є реальні наслідки, а також випадки, коли людина займає місце на лаві підсудних, або змушена звільнитись з роботи, змінити місце проживання, а хтось взагалі не витримує тиску.

Та чи не перебільшене “полювання на відьом” за невдалий твіт або недоречний жарт? Вся справа в непередбачуваності. Побутує думка, що публічні особи мають бути більш обачні та розсудливі у свої словах та дописах. Але скільки людей – стільки і думок. Не так зрозуміли, вирвали з контекту, і причина для онлайн-цькування інфлюенсера готова. До того ж, крім моральної та інколи фінансової шкоди, кенселінг може мати вплив на ряд прав людини, закріплених на законодавчому рівні у більшості країн світу.

За часи свого існування явище кенселингу набуло і більш широкого характеру. Переросло у “відміну” цілих культур. Зокрема, всього російського в Україні. Десятиліттями українцям насаджувались мова, ідеї, свята, культура сусідньої держави. Проте, в дуже короткий термін український народ пройшов самоідентифікацію та закенселив для себе все, що має російське походження: музику, фільми, артистів, продукти харчування та навіть друзів і родичів.

Бути чи не бути?

Після декількох хвиль “cancel culture” стало зрозуміло, що явище це недосконале, має багато підводних каменів. Світова спільнота інтелектуалів виступила з пропозицією відмовитись такого способу впливу. Головний меседж від критиків кенселінгу – час припинити “скасовувати” людей, а не їхні дії. Бо в існуванні та обговоренні протилежних думок народжується конструктивний діалог та істина. Не можна “скасовувати” людину за невдалий жарт, допис у соцмережі, її сексуальну орієнтацію, політичні погляди, расову приналежність.

Відмова від “кенселінгу” не означає відмову від важливих соціальних принципів справедливості та прагнення до рівності, яке її підживлює. Це має бути переведено в площину того, що кожен вчинок має наслідок – відповідальність за свої слова та вчинки. І кожна публічна особа, і кожен, хто “кенселить” мусить спочатку аналізувати ситуацію, перш ніж щось коментувати, брати до рук гаджет та писати неоднозначні дописи або булити опонента. Не дарма психологи стверджують, що у епоху посправди і інтернету рівень відчуття безпеки у навколишньому світі значно підвищився, порівняно із віртуальним, куди ми часто ховались, щоб мати можливість побути собою.