«Той, хто в гуртожитку не жив – життя не знав».

Ось з такими словами мене проводили із речами з моєї рідної кімнати вдома. Відверто кажучи, я була нажахана. Чому? Бо перед цим напхала в свою голову всі можливі стереотипи про життя в будівлі такого типу. Спойлер: все, що тоді здавалось мені мінусом – перетворилось на крутезний досвід. Мівіна не найгірша їжа, коли немає нічого. Павуки більше не фобія, а домашні улюбленці. І конспекти зручно підкладати під ніжку стола, щоб не хитався. 

Отож, за 3 роки я виділила для себе 10 важливих (моя думка) заповідей для виживання в гуртожитку. І поїхаали:

1. Сусід по кімнаті – це твоя сім’я. Саме він піклується, щоб ти не проспав всі пари. Саме з його доброї волі ти можеш пити чай з чистого горнятка. 
2. Допомагай ближньому своєму і він тебе не забуде (регулярно нагадуй йому про зроблене добро).
3. Довіряй, але останній пакетик «3в1» тримай в надійному місці.
4. В четвер немає поганої їжі. 
5. В черзі до душу можна дізнатись всі актуальні новини.
6. Дружити з вахтою – це мати «стелю» над головою.
7. Не витрачай гроші в магазині – в твоїх друзів може бути те, що тобі потрібне.
8. Вчитись – сусідів смішити.
9. Якщо ти маєш чайну ложку, праску, гречку – можеш рахувати себе елітою.
10. Бережи своїх сусідів, бо саме вони бачили 50 відтінків тебе і не переселились.

Насправді, я рада, що тоді все-таки не втекла з автостанції назад додому. Гуртожиток виховує, готує до дорослого життя та дарує незабутні спогади. Ну подумайте, за яких обставин ви змогли б вигадати 3 повноцінних страви із твердого сиру, коли більше НЕМАЄ нічого? А ми змогли. А знаєте, як я захистила одну зі своїх курсових? Почнемо з того, що я забула за неї. І не потрібно думати, що я геть безповідальна. Ні, просто тоді це була не найбільша проблема. Але знаєте, що тішило? Я була не одна. Нас було 3. Я і моя сім’я, мої вірні сусідки. За три ночі ми все ж написали ті курсові роботи. Першу ніч – писали саму роботу. Другу  – виправляли все, що трішки розсерджений науковий керівник  замалював червоним. Третю – готувались до захисту і мало його не проспали. Захистились всі! Святкував весь поверх. 

 До речі, очікується легендарне повернення – я їду назад в свою кімнату (тепер там «моє місце»). І гадаю, мені буде ЩО вам розповісти. Тому, до зустрічі у новій історії. Па-па.