“… я взяла гучномовець і почала співати гімн України”
Віра Микитка – співачка зі Львова. Після 24 лютого вона тимчасово перебуває в Німеччині, де бере активну участь у благодійних концертах та мітингах, спрямованих на підтримку України. Про це детальніше далі в нашому інтерв’ю.
– Твій ранок 24-го? Який він?
– Він розпочався досить рано. Мене збудила сирена. Я почула, що батьки на кухні побігла до них. Тато ввімкнув радіо, і там повідомляли про початок повномасштабного вторгнення, повітряну тривогу і рекомендації щодо укриття. Після відбою я пішла в магазин по деякі продукти і там було дуже багато людей. Вони були налякані. Не знали куди бігти, що брати, що робити.
– Порівнюючи твій жовтень минулого року і цього, що змінилося?
– Жовтень минулого року був складний через пандемію. Багато хто хворів і, звісно, концерти скасовувалися. Хоча тоді, як виявляється, ми були щасливі. А цього року через «сусідів» наше життя перевернулося з ніг на голову. Тим більше цього жовтня побільшало прильотів по Україні. Але я знаю те, що ми незламні і вірю, що наступна осінь буде в мирній і незалежній Україні.
– Як ти потрапила на перший благодійний концерт в Німеччині? Як він пройшов?
– Після приїзду до Німеччини я прийшла на зустріч, де збиралися українці. Опісля підійшла до організаторів і розповіла, що я співачка і хочу брати участь в благодійних концертах. Мене познайомили із жінкою, яка заснувала колектив «Голос Миру». Після першого концерту ми передали всі зібрані пожертви до жіночого центру з Маріуполя, якому вдалося евакуюватися на захід України. Ми збирали гроші на штучні клапани серця клінік Києва, на тепловізори, на медикамента для Червонограду та Соснівки і т.д. Благодійні концерти були і будуть продовжуватися надалі.
– Чи є концерт, який ти найбільше запам’ятала?
– Той, коли до нас приїжджала делегація з України. Це були політики зі Львова і Києва: Наталія Піпа, народна депутатка від партії «Голос»; Вікторія Христенко , міська радниця Львова; Тетяна Хабібрахманова, голова Львівського міського офісу зовнішніх зв’язків. Спочатку ми співали українські пісні, а потім вони показували відео про нинішню ситуацію в Україні, що дійсно відбувається. Розповідали німецьким політикам наскільки необхідна підтримка і як нам можна допомогти. Завершився концерт спільним виконанням гімну України.
– Чи були незручні ситуації під час конецертів/мітингів?
– Єдина ситуація, яку можу пригадати – автопробіг. Це влаштували самі росіяни. Мене це дуже сильно обурило, тому я взяла гучномовець і почала співати гімн України. До мене приєдналися дуже багато людей. Ми співали «Рідна Україна переможе». І врешті росіяни їхали звідти під гімн України.
– Який найбільш зворушливий момент ти можеш згадати?
– Я можу пригадати декілька. Перший – День Незалежності України. Навкруги були розвішані синьо-жовті прапори, я співала українські пісні, а люди підтримували – це була особлива атмосфера. А другий – коли я повернулася до України. На кордоні я розплакалася від щастя. Це було найкраще відчуття від самого 24 лютого.
– Мовне питання на часі?
– Однозначно так. Росія хоче знищити все українське: мову, культуру, міста, людей. Тому чому ми маємо продовжувати розмовляти мовою окупанта? Мова – це є наша індентифікація.
– Твоє побажання нашим читачам.
– Не втрачайте віри і надії. Я вірю, що скоро запанує мир в Україні і ми зможемо зустрічатися на моїх концертах. Оточуйте себе любов’ю та українською піснею.
