Здавалося б, нічого незвичного… «Портрет Доріана Грея» – це твір, який усім відомий ще зі шкільних років. Проте у тодішньому віці ми не сприймаємо інформацію настільки добре, не можемо осмислити всього сказаного й написаного. Тож варто знову розглянути головні проблеми, які висвітлив нам ірландський письменник Оскар Уайлд.​​​​​

Спершу, автор вчить нас цінувати, бути відданим своїй справі. Коли друг завітав до художника, то побачив картину, на якій намальований Доріан. Чоловік хотів познайомитися з юнаком, але не все так просто. Художник Безіл заперечив зустріч та додав: «Причина, чому я не буду виставляти цю картину, полягає в тому, що я боюся, що я показав у ній таємницю моєї власної душі». Безіл взагалі заперечував дружбу між цими двома людьми, адже Доріан, на його думку, був «чистим», тобто хорошою людиною без нав’язаних думок та ненависті у серці.​​​​​​ ​​​​

Друга та не менш важлива проблема – вплив людини на інших. Тут можна об’єднати усе: стереотипи щодо краси, людяності, моралі. Доріан на початку книги та у фіналі – це дві зовсім різні людини. Як таке сталося? – Ось відповідь: залежність від інших. Як тільки він почав спілкуватися із Генрі – його світогляд повністю змінився. Було сказано: «Час – Ваш ворог, Містер Грей». Перш за все, Лорд Генрі взявся повчити хлопця та нав’язати власні думки стосовно краси. Доріан майже був заляканий тим, що стане старий, негарний. Після цього, він перестав себе сприймати на живе наче у мареннях: розглядає обличчя у дзеркалі, з острахом чекає змін, хоче бути вічно молодим. Крім зовнішності, було зіпсовано й внутрішню красу. Грей стає грубим, злим, а його серце – черствим. Не дивно, що він перестає спілкуватися з усіма, з ким добре ладнав. Він покидає кохану дівчину та стає причиною її самогубства лише через те, що її виступ в театрі був не бездоганним. Доріан не спілкується і з Безілом. Чиїх це рук справа? – Лорда Генрі. ​​​​ ​​​​​​​​Та людина, яка насправді все зіпсувала – це і є сам Доріан. Чи змушував його хтось слухати із такою уважністю Генрі, продовжувати спілкування з ним, вірити у правдивість його думок? На нашому шляху завжди будуть траплятися люди, що мають різні світогляди, думки, які не є схожими на те, що ми чули раніше. Та немає потреби одразу бігти по записник і ручку, адже ми повинні вміти відстоювати власні позиції. І це нормально, бо сказано: «Скільки людей – стільки й думок». Іноді, краще припинити спілкування з певною людиною, яка нам не до вподоби. Ми також не можемо бути правильними та красивими для всіх. Автор показує на прикладі головного героя, що легше в деяких моментах не звертати уваги на певних людей, пливти за течією. Якщо ми будемо гнатися за кожною новою думкою – то загубимо самих себе.

Отож, у романі «Портрет Доріана Грея» згадано чи не найважливіші проблеми сучасності. Він не перестає набувати актуальності, тому це багато про що говорить. Твору вже 132 роки, його було перекладено багатьма мовами та екранізовано 25 разів. До речі, зараз з’являється все більше неологізмів. Наприклад: Доріан-Ґрейство – це бажання приховувати ознаки старіння тіла. Існує хвороба «Синдром Доріана Ґрея» — культ молодості, страх перед фізичним зів’яненням і старінням. Якби проблеми та стереотипи у творі не були такими важливими, чи з’являлися неологізми, пов’язані із ним?